Осінньо-літній
сезон характеризується почастішанням звернень до медичних працівників з приводу
укусів кліщів. Одним з найбільш небезпечних захворювань, переносником якого є
кліщі, є лайм-бореліоз. На що слід звернути увагу, як діагностувати та проводити
терапію?
Лайм-бореліоз — зоонозна інфекція з трансмісивним механізмом
передачі, яку спричиняють мікроорганізми Borrelia burgdorferi (рідше — B. mayonii).
Природним резервуаром борелій є гризуни, птахи, олені та велика рогата худоба.
Переносником борелій між тваринами та людиною є іксодові кліщі (Ixodes
scapularis та I. pacifcus): людина заражається
при укусі кліща, інфікованого бореліями. Можливість передачі
Лайм-бореліозу від людини до людини на сьогодні не доведена.
Лайм-бореліоз
є найпоширенішим трансмісивним інфекційним захворюванням, яке характеризується
широким поліморфізмом клінічних проявів. Найбільша кількість захворювань
реєструється у весняно-осінній період (травень–жовтень), що пов’язано зі
збільшенням проведення часу на відкритому повітрі та сезонною активністю кліщів
(найбільш активні у квітні–червні та серпні–жовтні).
Клінічні
прояви:
Рання
локалізована стадія Лайм-бореліозу виникає через 1–30 днів
(у середньому через 7 днів) після укусу інфікованого кліща.
Патогномонічним симптомом цієї стадії захворювання є поява ізольованої
мігруючої еритеми на місці інокуляції збудника (найчастіше
у пахвовій, пахвинній або підколінній ділянках). Мігруюча еритема
ідентифікується у 50–90% пацієнтів із Лайм-бореліозом.
Зазвичай
на місці укусу кліща спочатку з’являється папула або червона пляма
з ущільненням, яка Мігруюча еритема може бути однорідною еритематозною,
а не кільцеподібною. У деяких випадках відзначається регіонарний
лімфаденіт. Загальний стан хворих під час ранньої локалізованої стадії
Лайм-бореліозу зазвичай задовільний.
Мігруюча кільцеподібна
еритема — патогномонічна ознака Лайм-бореліозу. Наявність мігруючої
еритеми при встановленому контакті з кліщем в ендемічній ділянці
є достатнім аргументом для клінічного встановлення діагнозу та початку
специфічної антибіотикотерапії без подальших досліджень.
Мігруюча еритема зберігається
протягом декількох тижнів, після чого захворювання переходить у ранню
дисеміновану фазу, основні симптоми якої: поява нових плям, появою головного болю,
підвищення температури тіла, міалгія, полісистемність уражень: неврологічних (
параліч лицевого нерва), кардіологічних ( міокардит, перикардит), ураження
суглобів та органів зору ( увеїти). Тривалість – 3-6 тижнів.
Пізня дисемінована фаза розвивається
через місяці–роки після інфікування та переважно характеризується ураженням
однієї системи (Лайм-артрит, хронічний атрофічний акродерматит або
нейробореліоз).
Діагностика:
- перший етап
(імунофлуоресцентний аналіз — ІФА) — визначення титрів імуноглобулінів
(Ig) класу M та G методом ІФА.
Негативний тест – повторити дослідження через 4-6 тижнів.
Позитивний/сумнівний тест – вестерн-блот.
Інші
методи:
-
ПЛР
-
визначення
синтезу інтратекальних антитіл: співвідношення рівнів IgG
у лікворі/сироватці крові >1,0 свідчить про активне інтратекальне
утворення антитіл та підтверджує діагноз нейробореліозу.
Лікування:
Етіотропна
терапія: вибір антибактеріального препарату залежить від клінічної картини.
Для
ефективного та безпечного підбору лікарського засобу обов’язково слід звернутися до сімейного
лікаря, який за необхідності, направить до лікаря-інфекціоніста!
Профілактика:
Постконтактна : прийом доксицикліну 200 мг перорально однократно необхідно здійснювати у тому разі, якщо мають місце всі нижченаведені позиції:
- Наповнений кров’ю кліщ Ixodes scapularis видалений
через ≥36 год після прикріплення.
- З моменту видалення кліща пройшло не більше 72 год.
- Поширеність B. burgdorferi у місцевих
кліщів становить >20%;
- Немає протипоказань до застосування доксицикліну.
Важливо спостерігати за місцем укусу кліща протягом 1 міс та розпочати лікування у разі появи клінічних проявів Лайм-бореліозу.
