Комунальне підприємство "Ратнівський центр первинної медичної допомоги"

Якби Леся Українка,
Коцюбинський та Грінченко 
мали сучасні ліки : 
що б це змінило ?

     1882 року німецький дослідник Роберт Кох виголосив доповідь, що стала результатом його 17-річних досліджень. Сенсаційний винахід: лихо всього людства, причина смертності протягом багатьох тисячоліть, виникає через збудника, що отримав  назву «мікобактерія Коха». Вперше описав  її німецький мікробіолог Роберт Кох.

Багато відомих і талановитих людей минулих століть не мали ефективного лікування проти туберкульозу. Скільки б «Лісових пісень» могла написати Леся Українка чи скільки ще сонат залишив би після себе Шопен, якби вони мали правильну діагностику та терапію? Та все змінилося. Нині туберкульоз виліковний.

Мистецтво боротися: Леся Українка та Фредерик Шопен жили з туберкульозом, але не мали якісного лікування

Сухоти — так раніше називали туберкульоз. Недуга була поширеною та романтизованою поміж творчих людей. Наприклад, Байрон мріяв захворіти на туберкульоз, у листах він називав хворобу «поривом до творчості». Однак ті, хто боровся з недугою зовсім її не романтизували. Багато митців, не маючи на той час ефективного лікування, помирали молодими. Фридеріку Шопену було 27, коли його вразила хвороба, наступні 12 років він боровся з нею, та марно.

    Наприкінці 19 століття італійський медик Карло Форланіні почав застосовувати у лікуванні туберкульозу легень штучний пневмоторакс (прокол легенів) для покращення доступу повітря. Ця процедура врятувала життя багатьом, але допомагала лише людям із туберкульозом легень. Новими на той час методами лікували й Лесю Українку, яка мала туберкульоз кісток. Письменниця пробувала різну терапію, на той час вона була наскільки радикальною, що потребувала довготривалого відновлення.

Якби вакциною БЦЖ щепили новонароджених Шарлотту Бронте та Франца Кафку, можливо, ми сьогодні читали б продовження «Джейн Ейр» та спін-офф оповідання «Перевтілення»

1919 року французькі вчені — мікробіолог Альбер Кальметт і лікар-ветеринар Каміль Герен — винайшли вакцину БЦЖ. Вперше нею щепили немовля 1921 року. Відтоді минуло понад 100 років, а вакцина й досі ефективного рятує людські життя.

За цю вакцину багато віддала б письменниця Шарлотта Бронте. Препарат міг вилікувати всю її родину та її саму. Шарлотта померла вагітною від розгорнутих стадій туберкульозу, залишивши  світу «Джейн Ейр», «Шерлі», «Вільєтт» та «Вчитель».

Вакцина могла б допомогти й Францу Кафці. Він хворів усе своє недовге життя і помер 41-річним. Амадео Модільяні у 30 отримав туберкульоз, в 35 художник помер, бо не лікувався і вів нездоровий спосіб життя. Вакцинація могла б допомогти й письменникам Михайлу Коцюбинському та Борису Грінченку, а також поету Степану Руданському.

Чому стрептоміцин не вилікував Джорджа Орвелла від туберкульозу?  

1943 року відбулася революція у лікуванні туберкульозу: у лабораторії під керівництвом американського біохіміка Зельмана Ваксмана, що народився на Вінниччині, вчений Альберт Шац винайшов перший антибіотик проти недуги — стрептоміцин. Зельман Ваксман отримав за цей винахід безліч нагород, зокрема Нобелівську премію. Під час її вручення його назвали «благодійником людства».

Коли Ваксман отримав свій патент на стрептоміцин, здавалося, що про туберкульоз можна забути. Відтоді перепонами для лікування були вже не нестача технологій чи наукових знань, а брак дисципліни та просвіти.

Письменник Джордж Орвелл (25.06. 1903 – 21.01.1950) так поспішав завершити свій останній роман, що нехтував вчасним прийомом стрептоміцину. Свою культову книгу «1984» він устиг завершити та застав її видання, але за пів року помер від туберкульозу.

1957 року французькі дослідники П’єро Сенсі та Марія-Тереза Тімбаль досліджували ґрунт під Міланом і — винайшли новий антибіотик. Науковці обоє любили французький кримінальний фільм «Ріфіфі», тому препарат отримав назву «рифампіцин».

Рифампіцин разом з ізоніазидом вже понад 60 років залишаються найефективнішими препаратами проти туберкульозу.      

Згодом виявилося, що мікобактерія Коха дуже стійка до антибіотиків: варто було недолікуватися, і вона пристосувалася до ліків. . Так виникли мультирезистентні форми 

туберкульозу (тобто стійкі до двох найефективніших протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду і рифампіцину).

Сучасне лікування туберкульозу: швидко, доступно, безоплатно

Нині лікування туберкульозу триває від 6 місяців до 3 років. Натомість учені винайшли нову схему лікування, що отримали назву «короткі режими», які дозволять лікувати мультирезистентні форми туберкульозу лише за 3-6 місяців. Знали б Кафка та Бронте!

Сьогодні, маючи хворобу, не треба лягати до протитуберкульозного диспансеру на пів року, як це було раніше, до епохи антибіотиків. Найпрогресивнішим методом вважається амбулаторне лікування, коли людина перебуває вдома й щоденно приймає ліки (самостійно чи під наглядом лікаря). За допомогою терапії через 14 днів від початку вживання препаратів, людина вже не виділяє збудника, тож не може передавати хворобу. Діагностика ж полягає у здачі мокротиння на аналіз, результат якого вже отримуємо через 2,5год.

Нині туберкульоз — не вирок. Туберкульоз виліковний повністю, тож якнайшвидше отримайте безоплатне лікування і живіть у здоров’ї.